З Йорданом, галичани!

Гірка доля, недобра доля, що веде нас вже століттями, століттями смертей, невдач, зрад… Чи знає вона за які провини ми і сьогодні в журбі, у великому смутку? То най скаже … Най скаже, бо не було й спочинку від «рідного брата» та й ще більше від своїх, галичан… Своїх же, рідних, напоєних нашою красою і медом цвіту, молоком землі нашої, росою карпатською …

Іуди ви! Продалисте себе і свою Україну, і ще нині продаєте як дівча невинне, а вона ж вас пригортала, як діточок рідних… А ви її так, так як покритку, як суку, нерозумні діти! Одурюєте, надію даєте…

А народ ще вірить та чекає, долі химерної… Вірить ще в тих хлопців, що повернуться, обпалені вітром сходу, змужнілі та не розчаровані… Не втрачена ще надія, ще віриться в тих найкращих синів землі української, бо ще в них не знищена гідність та відвага за брата, за неню… Вертайтесь живими та бережіть себе для старої мами, для краю, для ближніх. Тримайте міцно наше знамено перед світом, тримайте вільнії сини, тримайте той вогонь з Майдану, бо в тім вогні ви віру розбудили.

Най Йордан нас поцілує й гірку нашу долю!

Никола Буковий

Джерело: Правий сектор Прикарпаття | 17.01.2015